Победители конкурса

В номинации «проза на русском языке» победила Холодулькина  Анжелика

«ПАРУ СЛОВ ЗА  НИКОЛАЕВ»

За Николаев  пары слов   сказать  не хватит.

Не  описать парой  слов  отраженный в  нежном свете  лунной  дорожки на Набережной  яркий   отсверк   уносимого  солянской шпаной старенького  лодочного  мотора.

IMG_0995

Не  запатентовать композицию  неповторимого июньского проспектного парфюма:  пряность  лип,  приторность  акаций, аромат  свежескошенной (и  свежеброшенной)  травы, приправленные внезапной горчинкой   Дормашиновского сероводородца.

Не  показать  сны  дрыхнущих аркасовско-горбатовско-каштановских  львов ( а на их  мраморных  спинах пересидело  семь  поколений  николаевцев, и они  ой  как  много  знают!).

Не  повторить уникального говорка центральнобазарных торговок: «Не, ты дивы, яки велыки батоны, прям грамофоны!»

Не  передать горечь  взгляда завсегдатая пивного  генделыка  на надежно  скрытые супермодным цветастым  ширпотребом умопомрачительные девичьи ноги.

А как в  двух  словах разъяснить  обалдевшему туристу,  что  лучший вид в городе  на  излучину Южного Буга   уже  лет  сто слегка  подпорчен  тюремными  решетками?

А Сквер «Ради Европи»  в центре  улицы  Садовой с православным  крестом, турецким  фонтаном,  китайскими грозными  львами и свежеобворованной  Европой?

А  белейший  речной  песочек  с  пляжа?  Как передать его  хруст на последних  зубах  Намывских  старушек?

А водовозка,  споро  шурующая по  берегу  реки  в  Варваровке? А  театр, названный именем  лётчика? А  аквапарк областного  значения  из одной желтой  горки на  один  виток?  А застывшая у  Дворца Баракосочетаний одинокая  невеста ?

Как можно  двумя  словами  озвучить полубетховенскую  симфонию  чувств  новослободской дамочки, идущей крестить  правнука  к  бывшему  Дому офицеров, в  котором она  познакомилась  на  танцах  с  покойным вторым  мужем?

Не объяснить  умаявшимся   приезжим,  почему  в  лучшем  в  Украине  зоопарке —   ни  слона,  ни  жирафа, а  лучшее  селфи  — снаружи,  со  сбежавшим  бронзовым    Маугли.

         А Площадь  Победы в  центре Проспекта  Мира?

                    А Соборная  площадь  без  Собора?

                            А Бугский  Бульвар  без  бульвара?..

…Николаев  соткан  из противоречий  и  тем прекрасен. А  мы и  есть – Николаев. И символ нам –  непереводимый  для пришельцев Сухой  Фонтан.

*************************************************

В номинации «поэзия на русском языке» победила
Денисенко Лариса

ЗА  НИКОЛАЕВ!

IMG_0803

 

 

 

 

 

На счастье  жить мы уповаем,
И это счастье вновь со мной:
Вечерний город Николаев
Меня встречает тишиной.

Я знаю: завтра будет утро,
И гул машин, и свет в окне,
Ингул искрится перламутром…
И это надо, надо мне:

Чтоб ночью тишь, а утром снова
Тот Борисфена древний клич,
Чтоб жизни всей первооснову
Вдруг неожиданно постичь.

Чтоб волны Буга не остыли,
Напоминая вновь и вновь
Те пару слов за Николаев,
За город, где живёт любовь…

********************************************

В номинации «проза на украинском языке» победила
Денисенко Лариса

ГАРМОНІЯ

На Флотському бульварі біля ротонди – діти й голуби.  Славнозвісні  миколаївські голуби – окраса й оберіг нашого міста. Ніколи не втомлюєшся дивуватися й захоплюватися таким дивом природи. Особливо своєрідно виглядають ці туркотливі створіння біля споруди ХІХ століття . Така благородна ротонда, збудована для урочистої зустрічі вінценосного гостя, і сизокрилі літуни — довершене доповнення старовини.  І якої благородної, не театральної, а живої старовини.

IMG_0536А ще поруч нагадує про давні часи чудове приміщення Шахового клубу. Ні, це зовсім не стилізація під позаминуле століття. Це насправді збережені й відреставровані пам’ятки. Їхні лінії, силует навіюють мрійливий настрій. І як добре, що тут немає будівель-монстрів, що ріжуть око, як буває доволі часто в сучасних районах старих міст.

У такому місці можна посидіти й подумати. Про що? Та ні про що особливе, а тільки про те, як добре сидіти, яке пишне небо над головою, як гарно в ньому летять голуби, як чудово сміються діти.

Я тут живу.

*************************************************

В номинации «поэзия на украинском языке» победила
Лілія Ниркова

IMG_0551

Кілька слів за Миколаїв

Поміж річок, серед озер й лиманів
розкинувся мій рідний Миколаїв.
Простяг свої ліси й славетні парки
через провулки, вулиці і арки.

Я народилась тут і тут зросла.
В цім місті кожна вулиця знайома.
Соборна, Карла Лібкнехта, Садова.
А ще Велика та Мала Морська.

А площею розсипалися квіти,
немов намисто чорнобрової красуні.
І радісно розгомонілись діти,
яких привели гратися бабуні.

Тут все знайоме, кожне місце тут
пробуджує думки і сподівання.
Це — моя школа, ось — мій інститут,
відомий ВУЗ кораблебудування.

Серед вітрил відомих кораблів.
І поміж синьо-жовтих прапорів.
Живи і процвітай, мій рідний краю!
Назавжди мій, славетний Миколаїв!

********************************************

Специальный приз от ГО «Самопощь» получает
Бабич Ирина

IMG_0960

Гасла

«Якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця, а ти та дім твого батька погинете» (Ест. 4:14)

Як  уперше зібралися ми,
Щоб обурення висловить гучно
Через те, що Європи зреклись
і… (а хто – і сказати незручно) –

«Україна – Європа це є!» —
Вперто твердили ми в непокорі,
І «Ганьба!», «Банду геть!» загуло,
Як той дзвін у Софійськім соборі.

А коли в листопадівську ніч
По-звірячому молодь побили –
Знову «Геть!» і «Ганьба вам, кати!»
Ми, захриплі, кричали щосили.

Вже Майдан, як фортеця, стояв,
А від нас, міцно скутих ходою ,
Полетіло в нескорений світ:
«Київ, чуєш, ми разом з тобою!»

Нарождався лиш наш Майдан,
І звучав з перших днів і донині
Відгук «Слава героям!» — як грім
Після блискавки «Слава Вкраїні!»

«Слава нації! Смерть ворогам!» —
Задзвеніло, як завжди, в акорді.
— Поки що, щоб людей не лякать,
Не гукаймо ми гасла ці горді!

Звали ми: «Миколаїв, вставай!»
І «До нас ви приєднуйтесь, друзі!»
І вливався народ в наш Майдан,
Як вода у відкритому шлюзі.

Коли сотня свята полягла
За свободу, для всіх Богом дану –
То сльозами наш голос бринів:
«Слава, слава героям Майдану!»

Як у Крим окупанти прийшли,
І анексії акт вже відбувся –
«Крим – це є Україна!» — такий
Вигук наш у Криму аж почувся!

«Колоради» як в нас розповзлись,
І на південь прийшла чорна днина –
Повторили для всіх ми не раз:
«Миколаїв – це є Україна!»

«Схід і захід є разом навік!», —
Довелося й таке нам гукати,
Як задумав сусід розділить
На шматки нашу рідную мати!

«Україна є понад усе!» —
Сенс новий набуло старе гасло,
Як на заході сонце зійшло,
А на сході – ледь-ледь не погасло!

«І одна і єдина вона –
Ця соборная наша Вкраїна!» —
к молитву, до Бога несли!
Повторяли: «Єдина! Єдина!»

А як ворог з Росії прийшов,
І війна запалала в Донбасі –
«Слава нації! Смерть ворогам!» —
Стали гасла ці знову на часі!

Їх трирічна дитина гука,
Вимовляє дідусь, зовсім сивий.
Це зворушливо й гордо звучить,
Це звучить, передовсім, красиво!

Не забудем ці гасла святі –
Я даю обіцянку вам щиру!
Ціцерон ще казав: «До війни
Приготуйся, як хочеш ти миру!»

Наше гасло із вулиць і площ
У Верховную Раду вселилось;
І у всіх, хто і відгук почув –
Серце з радості враз звеселилось!

Купол — дах аж ввігнувся, щоб чуть!
І безмежним було здивування,
Як із уст Президента Петра
Пролунало упівське вітання!

Гасло «Слава Вкраїні!» звучить
Зараз в Раді — і буде звучати!
А героїв, що славимо їх,
Вже нікому не вдасться здолати!

Ми з Соборної площі ішли,
Європейська – це площа зупину.
Це наш шлях! Ми повинні іти
Лише так, щоб спасти Україну!

Від соборності, що збережем,
Попрямуємо ми до Європи,
Бо ми вільні, і ми – козаки,
А не підлі російські холопи!

І коли переможемо зло,
Закликаю вас, браття з Майдану:
«Досить гасел! Між тихих вітрів
Ми віддамо полеглим пошану.

Щоб згадати усіх – помовчім
Не хвилину – а цілу годину…
І почуємо гасло з небес:
«Ми спасли – ви храніть Україну!»