Багато років тому головний редактор (паперової!) газети «Вечерний Николаев» Володимир Пучков запропонував мені вести щотижневу рубрику «История з фотографией». Він пригадав як колись чи то він, чи то хтось з колег (не пам’ятаю, а запитати у Володимира Юрійовича вже не зможемо) робив щось подібне для видання. За основу бралась змістовна світлина, а на її тему розгорталась розповідь. Протягом декількох років кожного тижня я обирав історичну світлину (або артефакт) зі своєї колекції і додавав до неї пару тисяч знаків. Іноді факти, іноді роздуми, іноді міркування.

Тоді в газеті вийшло більш сотні статей за моїм підписом. Нажаль в електронному варіанті «Вечорки» вони не збереглись, посилання на сайт газети видає «Page not found (404)». Але більшість з них можна сьогодні переглянути на сторінках «Першого віртуального музею Миколаєва» (muzey.mk.ua) з додатковими світлинами, доповненнями та посиланнями. Відверто кажучи, я скучаю по цьому проекту. Він давав мені змогу не тільки демонструвати на загал частини приватної колекції, але й розмірковувати, пізнавати нове та ділитися думками.

Звісно ж, робота над статтями для друкованого офіційного видання накладає певні обмеження в порівнянні з вільними роздумами в Інтернеті, тому іноді я «наступав на горло власної пісні» і прибирав з тексту зайві думки, які дуже часто дозволяв (та й дозволяю сьогодні) у приватних публікаціях.

До речі, ось одна з думок останнього часу. На тему реставрації пошкодженого фасаду гімназії імені Аркаса. Як кажуть «не для преси», тому без обмежень на політ фантазії. Навіть з урахуванням того, що будь які мої дописи (навіть приватні) будуть розглядатися не як міркування пересічної людини, а як виступ посадової особи, якою я на цей час і є.

1 листопада 2022 року під час бомбардування російськими військами було зруйновано фасад старовинної будівлі, однієї з архітектурних перлин в центрі міста. Бомба влучила в центр вхідної групи споруди 1892 року. Впала частина стіни, відкрився внутрішній простір шкільних кабінетів, було пошкоджено дах над фасадом. Вибух був такої сили, що каміння вагою декілька тон відлетіло від епіцентру на дві сотні метрів. Загальний стан будівлі, фундаментів, перекриття між поверхами та покриття даху буде з’ясовано після технічної детальної експертизи. Комплексна відбудова зруйнованого можлива лише після повної перемоги, але вже сьогодні треба починати думати про варіанти відновлення споруди.

Класична реставрація полягає в поверненні вигляду, який будівля мала на момент руйнування. Це як мінімум. Можливо навіть спробувати привести до автентичного вигляду покриття даху, елементи фасаду, сходи та двері. А можна піти інших шляхом. Обрати цю будівлю як пам’ятник не тільки архітектури ХІХ сторіччя, але і новітньої історії, історії російсько-української війни, законсервувати наявні руйнування, залишити їх як згадку про жахливі моменти та нагадування про військовий злочин проти мирних людей. І одночасно повернути будівлі її головне функціональне призначення. Це можна зробити якщо умовно кажучи взяти частину зруйнованого фасаду в скляний «акваріум», зміцнівши перекриття між поверхами. Іншу ж частину фасаду що зберігся реставрувати класичним засобом до автентичного стану.

Таким чином будемо мати з одного боку будівлю повністю придатну для шкільних занять, з іншого боку пам’ятник, який нагадуватиме про жахи війни. Це буде й чудовий педагогічний об’єкт і місце пам’яті для учнів, городян та гостей міста. Так, треба відновити місто після Перемоги, навіть зробити краще, ніж було. Але ми повинні також обрати об’єкти, які треба зберегти в тому вигляді, в який їх привела російська агресія. Щоб завжди пам’ятати та нагадувати усім кожного разу, коли хтось буде забувати що відбувалось у цю страшну війну.

Одна з статей про руйнування будівлі